Три символи величі
Сторінки державознавства
(до 25-річчя затвердження Державних символів України)
2017 рік ознаменований ювілеєм важливих віх нашого державотворення – 25-річчям затвердження українських національних символів на державному рівні.
Історично-правовій генезі української державної символіки присвячено даний методичний лист.
Видання адресовано бібліотекарям, працюючим з дітьми.
Поряд зі становленням незалежної Української держави відбувався процес становлення її державних символів. Проголошення 16 липня 1990 року суверенітету України створило потребу прийняття нової державної символіки, яка повинна була ґрунтуватися на державницьких традиціях українського народу, а головне, мати національно-історичне походження. Потреба в реставрації державницьких традицій українців диктувалася підйомом національної свідомості громадян, які прагнули волі, національної єдності, загального добробуту держави.
Вистраждавши, виборовши волю, Україна має нині свої державні символи, які уособлюють її сутність.
Державний Прапор України
Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної України, до перемоги.
Традиційно історію синьо-жовтого прапора на території українських земель історики починають з середньовіччя. Вважається, що синій та жовтий кольори використовувалися на гербі Галицько-Волинського князівства. Саме тоді відбувається поширення вжитку цих кольорів на гербах князів, шляхти, міст, а також окремих князівств. В часи козаччини ця традиція не була забутою, але тоді більшого використання набули відтінки червоного та синього кольорів.
У ХІХ столітті жовто-синій прапор з горизонтальними смугами на офіційному рівні не використовували, але на Галичині поєднання саме жовтого кольору з синім вважалося національним стягом.
Лише в добу Української революції 1917-1921 років прапор з жовтим та синім кольорами стає державним, та порядок розміщення кольорів не було точно встановлено, хоча військово-морський прапор Української Народної Республіки, офіційно мав угорі синю горизонтальну смугу, а жовту знизу. Такий порядок кольорів стає загально визнаним. Пізніше, в 1939 році, синьо-жовтий прапор використовує Карпатська Україна.
Упродовж ХХ ст. прапор ототожнюється з незалежною українською державою та використовується як символ опору комуністичному ладу в Україні. В період перебудови активно використовується демократичними силами на мітингах, що широко популяризує прапор серед населення. Починаючи з 1988 року його вже використовують поряд з офіційним прапором УРСР. Питання заміни національної символіки підіймалося 12 грудня 1989 року на ІІ з’їзді народних депутатів СРСР.
23 серпня 1991 року група депутатів Верховної Ради України занесла до сесійної зали прапор розміром 8х4 метри і накрила ним трибуну. Цей момент за ініціативою Івана Плюща закарбував художник Олексій Кулаков на картині «Державотворення», розміром 2х5 метрів, яку 22 серпня 2001 року урочисто відкрили на другому поверсі будівлі Верховної Ради України.
18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю Постановою «Про прапор України» фактично надала синьо-жовтому біколору статус офіційного прапора країни. З цього дня під цим прапором починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН.
28 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про затвердження державним прапором України Національного прапора» (хоча і далі діяла стара Конституція, де як державні описувалися символи колишньої УРСР). В ній зазначається: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3». (Див. Додаток 1)
Постанову було закріплено в головному законі держави – Конституції України, прийнятою 28 червня 1996 року (Стаття 20, Розділ І).
23 серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.
В 2009 році Президент України Віктор Ющенко вніс зміни до цього указу і тепер відзначення дня державного прапора має обов’язкову церемонію – підняття прапора.
***
- На морському торговельному судні український прапор був вперше піднятий 12 лютого 1992 року в іспанському порту Валенсія за ініціативою капітана т/х «Кременчук» (ЧМП) В’ячеслава Кисловського. Боцман з двох сигнальних прапорів зшив синьо-жовтий прапор, який і був урочисто піднятий над судном.
- Рішення про піднімання на судах українського прапора було прийняте пізніше. 11 вересня 1992 року відбулося його перше офіційне урочисте піднімання на пасажирському теплоході «Іван Франко» в Одеському порту.
Державний Герб України
Одним з основних питань процесу становлення державної символіки України, окрім затвердження прапора, стало прийняття малого Державного герба України.
Ще до прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою Української РСР Декларації «Про державний суверенітет Української РСР» на сторінках періодичних видань почали з’являтися матеріали про національну символіку. Однією з перших публікацій була стаття В.Ткаченка «Національна символіка: минуле і сучасне», надрукована в лютому 1989 року в газеті «Радянська Україна». Розкриваючи тему символіки, автор особливу увагу приділяє характеристиці тризуба, зазначаючи, що він є родовим знаком Рюриковичів.
У період з 1989 до 1991 року у наукових колах розгорнулася дискусія щодо походження та значення тризуба, було висунуто понад сорок версій стосовно цього питання. Серед дослідників – Б.З.Якимович, В.І.Сергійчук, К.Ю.Голомоздий, Г.І.Шаповалов, Д.Б.Яневський В.А.Беспалов, Н.А.Федулова та ін.
Поширення інформації про національну символіку в наукових та популярних виданнях змушувало владу не оминати це питання. У 1989 році комісія з питань виховання і міжнаціональних відносин Верховної Ради УРСР на своєму засіданні розглянула питання «Про національну символіку». Одним з доповідачів засідання був історик В.А.Смолій. Він зробив особливий акцент на проблемі походження тризуба та його значенні. Одним з висновків була теза: «використання тризуба, як символу князівської влади, обмежувалося лише добою Київської Русі. Пізніша геральдична традиція застосування на Україні цього атрибуту не відзначається».
Уже після проголошення суверенітету, 3 серпня 1990 року Президією Верховної Ради Української РСР була прийнята постанова «Про державну символіку Української РСР». Метою постанови було доручити комісіям у питаннях законодавства і законності, з питань державного суверенітету, міжреспубліканських та міжнаціональних відносин, культури та духовного відродження, народної освіти і науки розробити пропозиції щодо нової символіки України.
У зв’язку з цим 8 червня 1991 року в Києві відбувається науково-практична конференція «Історичні традиції української символіки». На конференції було ухвалено рекомендації Верховній Раді Української РСР про затвердження саме синьо-жовтого прапора в якості державного. Для вирішення ж питання державного гербу було запропоновано оголосити конкурс на його проект. Обов’язковим елементом його мав бути національний символ – «тризуб».
Уже 24 червня 1991 року Президія Верховної Ради УРСР оголосила відкритий конкурс і затвердила положення про його проведення. Конкурс проходив під егідою Комісії з питань культури і духовного відродження. У її складі працювали Ігор Юхновський, Ярослав Дашкевич, Михайло Брайчевський, Юрій Логвин, Павло Сохань, Сергій Білокінь, Валерій Шевчук. Засіданням керували Лесь Танюк і Лариса Скорик.
Конкурс тривав від 1 липня до 1 жовтня 1991 року. Надійшло близько 200 робіт. Переважна більшість містили зображення тризуба, цілий ряд учасників вирізнялися оригінальністю, один з авторів намалював бандуру, сніп, човен з червоним прапором і рибою у воді, коня і дерево. Були й дитячі малюнки. Нині всі ці проекти зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління.
Свій проект великого та малого гербів подали художники Андрій Гречило та Іван Турецький. За основу проекту автори взяли герб УНР, – оформлений Василем Кричевським, та геральдизували його. Замість графічного чорно-білого проекту Кричевського, автори пофарбували оливковий вінок у зелений, а тризуб позолотили і зобразили на синьому щиті. Проект великого герба мав у собі малий герб, який тримали щитотримачі – воїн часів Київської Русі та козак з мушкетом із герба Гетьманщини. Вони стояли на гілках калини, перевитої синьо-жовтою стрічкою. Проект Гречила і Турецького вийшов у фінал конкурсу на рівні ще з п’ятьма роботами та переміг. Про це повідомив експерт комісії Ярослав Дашкевич, загалом висвітливши хід конкурсу у статті «Потрібен герб, бо час друкувати українські гроші» (газета «Ратуша» від 10 жовтня 1991 року).
Протягом 14-20 грудня 1991 року, авторська група: Андрій Гречило, Іван Турецький та київський художник Олексій Кохан, який також брав участь у конкурсі й долучився до робочої групи, створили кінцевий проект герба.
19 лютого 1992 року Верховною Радою України було прийнято постанову «Про державний герб України», яка затвердила тризуб малим Державним гербом, визнавши його головним елементом майбутнього Великого герба України. (Див. Додаток 2)
Зображення герба мусило розміщуватися на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. Документ також мав додаток, в якому містилися кольорове, чорно-біле та схематичне зображення герба із вказаними пропорціями щита і тризуба.
28 червня 1996 року була прийнята Конституція України, яка у Статті 20 проголошувала Тризуб головним елементом Великого Державного герба України. Тризуб визначався як знак княжої держави Володимира Великого і малий Державний герб України. Згідно з Конституцією великий Державний герб мусив встановлюватися в майбутньому, окремим законом Верховної Ради України, з урахуванням малого герба та герба Війська Запорізького.
5 липня 2009 року Кабмін затвердив проект Великого Державного Герба України. Він включав зображення Малого Герба у центрі, по боках від нього — фігури лева і запорізького козака, знизу — синьо-жовта стрічка, а зверху — княжа корона. На жаль, у проекті залишилася низка помилок і неточностей. Тому його так і не було внесено на розгляд Верховної Ради України.
***
- Тризуб символізує триєдність і тривимірність світу, охоплюваність трьох поколінь в огляді людського життя, що пізніше трактувалося християнством як єдність Бога – батька, Бога – сина і Бога – духу. Сьогодні ми трактуємо герб і як триєдність наших земель – заходу, центру, сходу; як символ триєдності влади в нашій демократичній республіці – законодавчої, виконавчої , судової.
- Затвердження тризуба в якості Державного герба – велика подія в історії незалежної України. Незважаючи на суперечливі питання походження та значення тризуба, ні один європейський народ не має такого питомого й оригінального герба. Всі інші вживані герби на території українських земель були регіональними або охоплювали лише незначну територію розселення української нації. Тризуб – об’єднує всі регіони України та є не просто символом від Київської Русі. Його вперше використала Українська Народна Республіка, що символізує історичну спадковість української державності.
Державний Гімн України
До найбільших святинь будь-якого народу належить і гімн. Гімн – урочиста пісня, слова і музика якої змушують кожного з нас підійматися при перших же акордах із трепетом у душі слухати ту мелодію, яка кличе до світлого і високого.
Перша музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі. Тоді роль гімну виконували бойові заклики та пісні, які створювали патріотичний настрій перед битвами.
Гімн Радянської України, як і герб та прапор, не відображав об’єктивної історичної дійсності, що склалася з проголошенням Незалежності нашої держави. Він був штучно пристосований до ідеологічних та політичних умов Радянського Союзу, які виключали історико-національні чинники, як основу державотворення. На відміну від тризуба та синьо-жовтого прапора, сучасний гімн України на музику Михайла Вербицького із словами і першим куплетом та приспівом Павла Чубинського, в Українській Народній Республіці не набув єдинодержавного статусу, але пізніше саме гімн «Ще не вмерла Україна», був затверджений гімном Карпатської України. В Радянські часи, такий національний гімн не міг стати державним.
Його створення бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, в якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив.
Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…», яка згодом стала польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання). Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Словаки», що була гімном Словаччини та Югославії.
Вперше текст вірша Павла Чубинського був опублікований у львівському журналі «Мета» (1863, №4). Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу 
релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. На платівку, у виконанні Менцинського, пісню вперше записано у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року. У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР.
15 січня 1992 року музичну редакцію М.Скорика та Є.Станковича (для хору та фортепіано) Державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення у Конституції України. Всю оркестровку здійснив О. Морозов. (Див. Додаток 3)
6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», котрий запропонував президент Леонід Кучма. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Президентом було запропоновано змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля». (Див. Додаток 4)
* * *
Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів у повсякденному житті, під час урочистих і офіційних заходів, не дозволяти глумитися над ними і гордитися незалежною Українською державою.
Додаток 1
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Державний прапор України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 19, ст.257)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м. Київ, 28 січня 1992 року
N 2067-XII
Додаток 2
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Державний герб України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 40, ст.592)
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
- Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його
головним елементом великого герба України (кольорове та
схематичне зображення герба додаються). - Зображення Державного герба України поміщується на
печатках органів державної влади і державного управління, грошових
знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах,
бланках державних установ з обов’язковим додержанням пропорцій
зображення герба, затвердженого пунктом 1 цієї Постанови.
Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м. Київ, 19 лютого 1992 року
N 2137-XII
Додаток 3
У К А З
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Державний гімн України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 17, ст.217)
Президія Верховної Ради України п о с т а н о в л я є:
- Затвердити музичну редакцію Державного гімну України,
автором музики якої є М. М. Вербицький. - Запровадити повсюдне виконання Державного гімну України,
затвердженого цим Указом, з 16 січня 1992 року. - Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президії
Верховної Ради Української РСР від 22 березня 1978 року “Про
Державний гімн Української РСР” (Відомості Верховної Ради УРСР,
1978 р., N 14, ст.214).
Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ
м.Київ, 15 січня 1992 року
N 2042-XII
Додаток 4
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Державний Гімн України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 24, ст.163)
Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на
музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору
П. Чубинського в такій редакції:
“Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду”.
Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного
значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну
України.
Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під
час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.
Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою
відповідальність, передбачену законом.
Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його
опублікування.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 6 березня 2003 року
N 602-IV
Додаток 5
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про державні символи України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 45, ст. 241)
У зв’язку із прийняттям нової Конституції України
( 254к/96-ВР ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
- Запропонувати Кабінету Міністрів України до 1 грудня 1996
року провести конкурс щодо великого Державного Герба України і
тексту Державного Гімну України та подати на розгляд Верховної
Ради України пропозиції про визначення державних символів України
згідно з вимогами статті 20 Конституції України. - Доручити комісіям Верховної Ради України з питань
державного будівництва, діяльності рад і самоврядування та з
питань культури і духовності взяти участь у проведенні конкурсу і
підготувати пропозиції щодо процедури розгляду Верховною Радою
України питання про великий Державний Герб України та про текст
Державного Гімну України.
Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 3 вересня 1996 року
N 347/96-ВР
|
Наш прапор Прапор Руси повіває Синьо-жовтим золотом тканий, А на нім завіт сіяє Мономахом ще нам даний. Гей! Єднайтесь, рідні діти, Бо в єдності наша сила – Єдність може лиш злучити, Що незгода розлучила. М. Рус |
Наш прапор Небеса блакитні сяють з глибини, а пшеничні й житні мерехтять лани. Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива, Це знамено рідне — злото й синява. Прапор наш, як літо, в сонці майорить — по долині жито, по горі блакить. Д. Павличко |
|
Прапор України Україна – це небо блакитне, А в тім небі – зірки золоті. Сяють нам з високості привітно Ці два кольори, ніжні й прості. Україна – це жовта пшениця І блакитні волошки у ній. Гей, як любо кругом – подивися! – В тій країні коханій моїй! Угорі – небозвід оксамитний, А внизу – колосисті поля. Край вітчизняний, край наш привітний – Рідне небо і рідна земля. П. Дубів |
* * * Прапорець, що я тримаю, для мене — єдиний. Прапорець цей, що я маю,— символ України. Нема в світі більш святого й не буде ніколи від крайнеба голубого над пшеничним полем. М. Хоросницька |
|
* * * Синій, як море, як день, золотий – З неба і сонця наш прапор ясний. Рідний свій прапор високо несім! Хай він, уславлений, квітне усім! Гляньте, на ньому волошки цвітуть. Гляньте, жита в ньому золото ллють. З жита, з волошок наш прапор ясний. З неба і сонця, як день весняний. О. Олесь |
Прапор Прапор — це державний символ, він є в кожної держави; це для всіх ознака сили, це для всіх — ознака слави. Синьо-жовтий прапор маєм: синє небо, жовте жито; прапор свій оберігаєм, він святиня, знають діти. Прапор свій здіймаєм гордо, ми з ним дужі і єдині, ми навіки вже є народом, українським в Україні. Н. Поклад |
| Прапор нашої Вкраїни
Має колір жовто-синій. І повинен кожен знати, Як два кольори єднати: Синє небо – верхня смуга, Жовте поле – нижня смуга. Я підношу із любов’ю Прапор ніжно-кольоровий. Г. Чубач |
Кольори світогляду
Куди б мене не закидала доля, Л. Терехович |
| Наш прапор
Із блакиті й колосків В небі прапор наш розцвів, Увібрав він синє небо В золотисту пору жнив. Н. Бондаренко |
Негода. Наче хвилі у Дніпрі, Нуртують чорні хмари угорі. Бувало також: мряка та імла Неждано чистий обрій облягла. Раптом бачиш трепетну блакить – То український прапор майорить. Зима настала. Глибоченний сніг На сквери, площі і бульвари ліг.Та подивися, друже, у вікно, Де має жовто-синє знамено. Ласкавий літній легіт проліта. Он там цвіте пшениця золота. Це український прапор – дивоцвіт. Відбився в ньому неповторний світ. І чорноморська гожа синява, І далина мрійлива степова. Карпати в нім, Донбас, Галичина – Вся прехороша рідна сторона.В нім біль народу, гордість, жаль і гнів, Чекання світлих, радісних часів. Ю. Загорський |
| Чудовий день. Ясна пора.
Легенький вітерець повіяв. На кручах синього Дніпра Стоїть столиця наша – Київ. Квітує свічами каштан, На храмах сяє позолота, Ось Володимир, ось Богдан, Он сяють Золоті Ворота. Летить у небі голуб-птах, Над ним хмарки, немов пір’їни. Й тріпоче синьо-жовтий стяг, Як вільне серце України. А. Камінчук |
Прапор України
Стигла нива, небо синє – Працю й мир символізує Це просте і зрозуміле Доля гіркою бувала: Пронесімо ж прапор мирний І. Трух |
|
Прапор України Вже скільки закривавлених століть Тебе, Вкраїно, імені лишали… Хай будуть з нами Правда і Господь – |
Тризуб
Наш герб – тризуб. У ньому сила Отця Небесного і Сина. Уважно придивись до нього – На Духа схожий він Святого. Що голубом злетів з небес І у людських серцях воскрес.
Тризуб – немов сім’я єдина, Де тато, мама і дитина Живуть у мирі і любові На Україні вольній, новій. В. Паронова |
| Герб
Наш герб – тризуб, Це воля, слава й сила; Наш герб – тризуб. Недоля нас косила, Та ми зросли, ми є, Ми завжди будем, Добро і пісню Несемо ми людям. Н. Поклад |
Державний Гімн
Слова палкі, Мелодія врочиста, – Державний Гімн Ми знаємо усі. Для кожного села, Містечка, міста – Це клич один З мільйонів голосів. Це наша клятва, Заповідь священна, Хай чують Друзі й вороги, Що Україна вічна, Незнищенна, Від неї лине Світло навкруги. Н. Поклад |
Рекомендована література
Для читачів 1-2 класів:
- Государственный Герб Украины [Текст] // Родина моя – Украина / авт.- сост. Богатыренко М.В. – Донецк: БАО, 2006. – С.37.
- Государственный Гимн Украины [Текст] // Родина моя – Украина / авт.- сост. Богатыренко М.В. – Донецк: БАО, 2006. – С.38.
- Государственный Флаг Украины [Текст] // Родина моя – Украина / авт.- сост. Богатыренко М.В. – Донецк: БАО, 2006. – С.39.
- Україна – наша рідна Батьківщина [Текст] // Україна для малят / авт.-упоряд. Товстий В.П. – Х.: Промінь , 2015. – С. 2-3.: ілюстр.
Для читачів 3-4 класів:
- Сокол А. Державний Гімн України. З історії гімну [Текст] // Сокол А. Моя країна – Україна / Сокол А., Конечна О.; худож. О.Мясникова, Л.Зотова. – Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2004. – С.42-43.: ілюстр.
- Сокол А. Державний Прапор України. З історії прапора [Текст] // Сокол А. Моя країна – Україна / Сокол А., Конечна О.; худож. О.Мясникова, Л.Зотова. – Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2004.– С.40-41.: ілюстр.
- Сокол А. Малий Державний Герб України. З історії тризуба [Текст] // Сокол А. Моя країна – Україна / Сокол А., Конечна О.; худож. О.Мясникова, Л.Зотова. – Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2004. – С.38-39.: ілюстр.
- Сокол А. Твої найперші символи. Легенда [Текст] // Сокол А. Моя країна – Україна / Сокол А., Конечна О.; худож. О.Мясникова, Л.Зотова. – Чернігів: РВК «Деснянська правда», 2004. – С.36-37.: ілюстр.
- Тризуб – державний символ і оберіг [Текст] // Україна: літературно-художнє видання / авт.-упоряд. Беспалова Н.Ю., Біляєв В.Г., Железняк Г.В. – Х.:Белкар-книга, 2008. – С. 128-129.: ілюстр. – (Світ навколо тебе).
- Чим зумовлені кольори наших державних символів? [Текст] // Україна: літературно-художнє видання / авт.-упоряд. Беспалова Н.Ю., Біляєв В.Г., Железняк Г.В. – Х.:Белкар-книга, 2008. – С. 129-130.: ілюстр. – (Світ навколо тебе).
Для читачів 5-6 класів:
- Гоян Я. Славетні творці гімну України [Текст]: [П.Чубинський та М.Вербицький] // Веселочка. – 2004. – №6. – С.9.
- Сташук О.В. Державні символи України [Текст] // Сташук О.В. Я громадянин України / Сташук О.В. – К.:ТОВ «Патерик», 2013. – С.9-10.: ілюстр.
- Які державні символи має Україна? [Текст] // Моя Україна: ілюстрована енциклопедія / авт.-упоряд. Мірошнікова В.В., Істоміна В.В., ВерховеньВ.М. – Х.: SEPTIMA, 2010. – С. 66-69.: ілюстр.
Для читачів 7-9 класів:
- Державні символи України [Текст] // Українські традиції та звичаї / авт.-упоряд. А.П.Ярещенко. – Х.: Факт, 2008. – С. 7-18.
- Державний гімн України [Текст]: популярний історичний нарис / упоряд. Линник М.П., Пономаренко В.М. – К.: Музична Україна, 2006. – 55 с.: іл.
- Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року [Текст] / К.:Преса України, 1997. – 77с.
- Лаврик О.В. Символіка українського національного герба та прапора [Текст] // Лаврик О.В. Україна. Все, що робить нас українцями / Лаврик О.В. – Х.: Віват, 2015. – С. 24-29.: ілюстр.
- Нащадки святої Трійці [Текст]: ґенеза української державної символіки / упоряд. О. Братко-Кутинський. – К.: Білий Птах, 1992. – 85 с. – (Серія «Історія. Нація. Культура»).
- Пастернак О. Пояснення Тризуба, герба Великого Київського Князя Володимира Святого [Текст] / Пастернак О.; передм. С.Шелухина. – К.: Веселка, 1991. – 46 с.: ілюстр. – (Українське відродження).
- Сергійчук В.І. Доля української національної символіки [Текст] / Сергійчук В.І. – К.: Знання, 1990. – 45 с. – (Серія 1 «Час і суспільство»).
- Сергійчук В.І. Національна символіка України [Текст]: науково-художня книжка / Сергійчук В. І. – К.: Веселка, 1992. – 108 с.: іл.
- Символи Батьківщини [Текст]: матеріали для проведення виховних заходів з ознайомлення учнівської молоді з історією виникнення та розвитку державної символіки / упоряд. Ігнатова І.С. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2005. – 62 с. – (Серія 1 «На допомогу класному керівникрві»).
Матеріали періодичних видань
- Велична й трагічна історія пісні-гімну «Ще не вмерла Україна» [Текст] // Позакласний час. – 2001. – № 10. – С. 5, 28.
- Витоки Державної символіки України [Текст] // Позакласний час. – 2002. – № 22. –С. 10-11.
- Кумейко О.В. Державні та народні символи України [Текст] // Шкільнабібліотека.–2004. – № 2. – С.65-
- Національний гімн українців [Текст] // Дивослово. – 1997. – №11. – С.19.
- Прапор [Текст] // Дивослово. – 1997. – №10. – С.23.
- Прит С.Д. Твої символи, Україно! [Текст]: [матеріал до Дня Конституції] // Позакласний час. – 2008. – № 5. – С. 31-33.
- Стрілка Р. Українська національна символіка [Текст] // Все для вчителя. – 2004. – №25-26. – С. 1-8.
- Шута Н. Герб, Прапор, Гімн Держави Україна [Текст] // Розкажіть онуку. – 2001. – №27-28.- С. 8-9.
- Що таке Гімн [Текст]: [історія створення] // Позакласний час. – 2009. – № 11 – 12. – С. 119 – 126.
- Я люблю рідну Вкраїну [Текст]: [державні, національні символи, народні іграшки] // Розкажіть онуку. – 2015. – №12.- С.44-48.
Сценарії бібліотечних заходів
- Автор українського гімну – Павло Чубинський [Текст]: [бібліотечний урок] // Шкільна бібліотека. – 2004. – № 9. – С. 55-60.
- Бугай Л. Національні символи України [Текст]: [матеріал для усного журналу] // Позакласний час. – 2008. – № 7. – С. 13-
- Зайнчуковська М.Ф. Державні символи України [Текст]: [сценарій виховного заходу] // Розкажіть онуку. – 2008. – № 6.– С.6-8.
- Литвин, Н. М. Символіка незалежної України [Текст]: [виховна година] // Позакласний час. – 2001. – № 13. – С. 30-
- Михайлова Л.Д. Українська держава та її національна символіка сценарій до Дня Нехалежності України [Текст] // Позакласний час. – 2009. – № 11-12. – С.3-11.
- Пасенко Л. «Я син твій, нене Україно, народу паростя твого…» [Текст]: [літературно-музична композиція, присвячена П.Чубинському] // Дивослово. – 2009. – № 1. – С. 18-19.
- Письменна, О. Українська символіка [Текст]: [сценарій святкового заходу] // Позакласний час. – 2003. – № 1. – С. 39 – 40.
- Пояркова Г. Національна символіка [Текст]: [гра-вікторина] // Позакласний час. – 2001. – № 1. – С. 20.
- Символіка України [Текст]: [тематичний вечір] // Позакласний час. – 2001. – № 31. – С. 12 – 15.
- Федоренко Д. Т. Приречена на безсмертя, або Сторінки історії славетної пісні, якій судилося стати Гімном незалежної України [Текст]: [вечір-свято] // Позакласний час. – 2002. – № 4. – С. 12-1
- Холодько Л.С. Національна символіка України [Текст]: [усний журнал] // Все для вчителя. – 2003. – №24. – С. 4-6.
Три символи величі [Текст]: сторінки державознавства/ Центральна дитяча бібліотека; метод.-бібліографічний відділ; [підгот. А.В. Хаджирадєва; комп. набір О.В.Ярошенко; відповідальний за вип. Т.В. Канська]. – Ізмаїл, 2017. – 21 с.
Просп. Миру, 17, м.Ізмаїл, 68600
Тел/факс: (04841)5-74-13, тел.(04841)5-50-26
http://izmcdb.in.ua
http://izmchildbibl.blogspot.com
e–mail: izm.detbibl@odessa.gov.ua
