В ЖАЛОБІ ТИХІЙ…
У чорні шати вбралась Україна.
В жалобі тихій вся стоїть родина.
Дружина плаче, обіймає сина –
Для українця це важка година.
Бо лиховісною й страшною стала
Та куля, що героїв забирала.
Та ангели на небо їх взяли,
Героїв, що за щастя полягли.
Сьогодні з неба дивляться вони,
Небесна Сотня – славнії сини.
І вірять в наше світле майбуття,
За котре віддали своє життя…
Оксана Глуська
Протягом листопада 2013-го – лютого 2014-го Майдан став справжнім українським духовним проривом і революцією проти тиранічної влади, революцією за майбутнє мільйонів українців.
20 лютого 2014 року – чорний день в історії незалежної України. Перші важкі бої в самому центрі Києва, поранені, потім, 21 лютого, перші загиблі герої… «Небесна сотня» – протестувальники, які у ті трагічні часи віддали свої життя за демократичні цінності.
Тоді нам здавалося, що ми виплакали останні сльози болю і втрати. «Гей, пливе кача по Тисині, пливе кача по Тисині…» – саме з цією піснею вся країна слізно прощалася з Небесною сотнею. Але ні в кого не було відчаю, страху чи занепаду духу. Вже тоді ми, українці, стали іншими, навіть не знаючи, що нас чекає попереду.
Зараз, у роковини спомину героїв Небесної сотні, знов сум і сльози. Наша нація – в скорботі, але серця тверді і безстрашні. Пам’ятаємо тих завзятих синів і дочок українських. Хлопчаки з дерев’яними щитами та Кобзарем в словах, чоловіків з сивими чубами, дівчат-медикинь.
Слава Героям!