КОЛИСКА ЛЮБОВІ ДО УКРАЇНИ: «ПЛАСТУ» – 115 РОКІВ

Щорічно 12 квітня Україна відзначає молодіжне свято – День скаута або День пластуна. Подію започаткували 2008 року.

Національна скаутська організація України «Пласт», відіграє ключову роль у формуванні молоді, прищеплюючи їй цінності відповідальності, патріотизму та служіння громаді. Заснований на хвилі світового скаутського руху, започаткованого Робертом Баден-Пауеллом у 1907 році, «Пласт» має глибоке коріння в багатому ґрунті української культури та традицій. Заснування організації датується 1911 роком, коли 12 квітня 1912 року у Львові відбулася перша пластова присяга. Серед видатних засновників – Іван Чмола, Олександр Тисовський та Петро Франко, які черпали натхнення у скаутській концепції служіння українському народові. Скаутський рух акцентує увагу на спорті, місцевому орієнтуванні, таборуванні тощо.

Шлях Пласту позначений важливими віхами:

  • 1911-1920 – формування перших пластових гуртків студентами, офіційний початок яких ознаменувався першою присягою у Львові;
  • 1920-1930 – після періоду заборони Пласт відроджується в Західній Україні та серед української діаспори, розширюючи своє охоплення та вплив;
  • 1930-1944 –  епоха підпілля. Незважаючи на законодавчі заборони та переслідування, Пласт продовжував свою діяльність підпільно, роблячи значний внесок у національний опір;
  • 1945-1950 – повоєнне відродження. Після закінчення Другої світової війни Пласт поширився серед українських емігрантів по всьому світу, утвердивши свою глобальну присутність;
  • з 1990 року –  сучасна доба. З послабленням політичних обмежень наприкінці Пласт пережив відродження в незалежній Україні, швидко розширюючи свій вплив і членство.

Хочете дізнатися більше про український скаутинг? В цьому вам допоможе чудова книжка Юлій Смаль «Мій Пласт»! Вона відкриє всі таємниці неймовірного дива, яке пластуни називають «чаром пластування». Чар пластування — це не про магію і не про отруйні приваблюючі любистки – любовні відвари, ні. Це про стан душі, коли ти справді закоханий в те, що робиш, коли цілий рік тобі сняться стежки під важкими черевиками, багряні сполохи ватри, іскри від якої підіймаються так високо, скільки сягає око, про виклики, які долаєш.

За словами авторки книжки, «…кожен знайде у ній щось своє. Чи автобіографічна вона? Безсумнівно. Чи пригодницька? Не без цього. Документальна? Скажу і так. Історична? І тут є трохи правди. Фантастична? Ну, в певному сенсі, враховуючи, що деякі історії я носила в собі понад тридцять років. Усього є, але цією книжкою Пласт не закінчується і не вичерпується, як не вичерпалася нею і моя власна Пластова пригода».

СКОБ!

 

 

Залишити відповідь