ПРАВДА, ЩО СПАЛЮЄ СУМНІВИ
Биківнянський ліс під Києвом. Саме тут у кінці 30-х – в 40-х роках минулого століття відбувались масові захоронення розстріляних та закатованих українців.Сюди кілька років практично щоночі звозили тіла жертв НКВС. Саме тут покоїться близько 100 тисяч (!) репресованих комуністичною владою. Серед них – священики і науковці, селяни і робітники, художники і письменники, актори і композитори, інженери і держслужбовці… Тисячі биківнянських могил – братські, але не безіменні. Наразі встановлено прізвища більш ніж 14 тисяч людей.
Це були жахливі, прокляті роки. Роки, коли знищували серце і мозок нації, коли було репресовано 90% української інтелігенції. На волі залишилися одиниці. Ті, хто вижив в сталінських таборах, в переважній більшості не повернулися до літератури, культурного життя взагалі.
30 квітня 1994 року відбулося відкриття Биківнянського меморіального комплексу жертвам комуністичного режиму.
Вбиті композитор Микола Лернтович, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, Олександр Мурашко, письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, Микола Зеров, Дмитро Тась, Олекса Влизько, історик Олександра Єфіменко, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших безневинних жертв.
Були знищені майже всі письменники старшого покоління. Жоден український митець, який повернувся з еміграції, не вижив. Доля понад трьох сотень наших письменників, які публікували свої твори з 1900 по 1944 рік, досі невідома…
… Помолимось за тих, що у розлуці
Помруть, відірвані від рідних хат;
Помолимось за тих, що у розпуці
Вночі гризуть залізні штаби ґрат,
Що душать жаль у невимовній муці,
За тих, кого веде на страту кат…
Юрій Клен. З поеми«Прокляті роки»
